Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.08.2023 року у справі №753/6287/19
Постанова ВССУ від 14.02.2024 року у справі №753/6287/19
Постанова КЦС ВП від 09.08.2023 року у справі №753/6287/19

Постанова

Іменем України

(додаткова)

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 753/6287/19

провадження № 61-9354св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

розглянув заяву представника ОСОБА_1 адвоката Стеценка Юрія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванчик Ірина Іванівна, про визнання недійсними договору відступлення права вимоги, договору купівлі-продажу та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» (далі - ПАТ «Істейт») про визнання недійсними договору відступлення права вимоги, договору купівлі-продажу та визнання права власності.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у складі судді Заставенко М. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір відступлення до інвестиційного договору

від 14 квітня 2015 року №1035/2-1/199, укладений 18 квітня 2016 року

між ПАТ «Істейт», ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ПАТ «Істейт» і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І. І., зареєстрований в реєстрі за №889, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 квітня 2017 року, індексний номер 34856212.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції закрито. Апеляційну скаргу ПАТ «Істейт» задоволено.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року скасовано в частині визнання права власності на частину квартири за ОСОБА_1 та ухвалено нове в цій частині про відмову у позові.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Істейт» судовий збір у розмірі 13 256,62 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Стеценко Ю. В. подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Стеценко Ю. В., задоволено.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частку квартири АДРЕСА_2 скасовано і залишено в цій частині в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року.

У жовтні 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката

Стеценка Ю. В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення з позивача на користь ПАТ «Істейт» судового збору у розмірі 13 256,62 грн та щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом судового рішення в суді касаційної інстанції.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої

статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції надано договір про надання правової допомоги від 14 червня 2019 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року, акт прийому-передачу виконаних робіт з детальним описом таких робіт (ознайомлення із постановою суду апеляційної інстанції від 22 грудня 2021 року, підготовка касаційної скарги на вказану постанову, підготовка заяви до АТ «Укрпошти», ознайомлення із постановою суду касаційної інстанції, підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення) та квитанція на суму 11 200 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих ОСОБА_4 послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що відшкодуванню витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 підлягає сума у розмірі 11 200 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Отже, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 3 733, 33 грн з кожного.

Крім того, при вирішенні справи Верховний Суд в постанові від 09 серпня

2023 року не вирішив питання про розподіл судового збору. При подачі касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 459,30 грн, що підтверджується квитанцією від 27 жовтня 2022 року.

З огляду на задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду у відповідній частині та залишення в силі рішення суду першої інстанції, то з відповідачівна користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 486,33 грн з кожного.

Також суд касаційної інстанції не вирішив питання щодо судових витрат шляхом скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення

з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Істейт» судового збору у розмірі

13 256,62 грн.

Керуючись статтями 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 адвоката Стеценка Юрія Володимировича задовольнити.

Сутягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, у розмірі 3 733, 33 грн з кожного та судовий збір у розмірі 1 486,33 грн з кожного.

Скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» судового збору у розмірі

13 256,62 грн.

Додаткова постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович